Україна відзначає 31-шу річницю відновлення незалежності. Якщо раніше хтось міг звинуватити нас у надто легкому здобутті суверенітету, то тепер усім зрозуміло: ми платимо найвищу ціну, виборюючи право на власну ідентичність.
Цього року свято в нашій країні не дуже веселе: замість традиційних урочистостей по всій Україні пройшли траурні марші на честь полеглих українців на цій війні. Нещодавно Міністерство оборони озвучило кількість українських воїнів, які віддали життя, захищаючи нашу державу – понад 9 тисяч. Внаслідок обстрілів загинули понад 5 тисяч мирних жителів, у тому числі понад 360 дітей. І щодня війна бере криваву жертву, забираючи найкращих синів і дочок України.
Але й ворог несе втрати. За даними Генштабу, втрати російських окупантів уже перевищили 45 тисяч. На відміну від нашої армії, яка намагається врятувати кожне життя, росіяни сприймають своїх солдатів як «гарматне м’ясо» і не шкодують своїх бійців.
Проте на тлі трагічних новин є й позитивні. Якщо в перші дні війни Україну сприймали як смертельно хвору дитину, приречену на смерть, бо не зможе протистояти лютому ворогу, то тепер ніхто не сумнівається, що ми переможемо. Зрештою, українці виявилися нацією героїв – хоробрих, безстрашних і готових до кінця боронити свою землю. Звичайно, ніхто не може сказати, коли це буде, але ми впевнено йдемо до перемоги. Наші герої дуже мотивовані, бо вони захищають власну землю. І тому в окупантів немає шансів.
День Незалежності – гарний привід задуматися про наше майбутнє. У мене також є кілька думок щодо цього. Вбиваючи нас і руйнуючи наші міста, ворог досяг протилежного від того, що мав на меті. Він об’єднав націю. Бути українцем, розмовляти українською, представляти Україну у світі стало модно і престижно. Україною захоплюється весь світ: у ці святкові дні жовто-блакитні прапори можна побачити на всіх континентах. Бренд «зроблено в Україні» вже став знаком найвищої якості в усьому світі, а нам ще є чим дивувати світ!
Ще один очевидний висновок до 31-ї річниці незалежності: немає сумніву, що Україна не може дозволити собі позаблоковий нейтральний статус. Отже, наша найближча перспектива – це Європейський Союз і НАТО. Ми вже розпочали роботу з євроатлантичної інтеграції і дуже важливо її завершити.
Україні потрібно відмовитися від деяких дуже шкідливих ідей, у які ми вірили десятиліттями. Перш за все, від нашого традиційного комплексу меншовартості перед «старшим братом», яким, мовляв, для нас була Росія. Після півроку війни стає абсолютно очевидно, що ми не маємо нічого спільного з цим неосвіченим, диким, жорстоким народом. У нас різні пріоритети, менталітет, цивілізаційний вибір. Тому наші шляхи точно не перетнуться в найближчі століття. Пройдуть десятиліття, перш ніж ми зможемо хоча б пробачити росіянам те, що вони зробили з нами.
Наше майбутнє – цивілізована Європа. Однак для того, щоб сміливо увійти до престижного клубу кращих країн світу, потрібно серйозно попрацювати. Перш за все, боротися з корупцією, яка з’їдала нашу країну згори донизу. Проводити масштабні реформи. Перенесіть свої цінності та стандарти на європейські. І сміливо йти вперед, засвоївши гіркий урок, який дав нам північний сусід.
Окрім Дня Незалежності, сьогодні ще одна знакова дата – рівно півроку від початку війни. Наш одержимий сусід, який має хворобливу пристрасть до пам’ятних дат, вже “привітав” Україну: всю ніч горіла карта повітряної тривоги – десятки ракет летіли на схід, захід і південь країни. Так, війна триває, небезпека залишається, але нас не залякають. За ці півроку українці стали ще сильнішими та сміливішими. А головне, ми ні хвилини не сумніваємося, що перемога буде за нами.
Слава Україні!
Григорій Козловський, президент футбольного клубу «Рух» (Львів)
