Днями відбудеться саміт ЄС у Брюселі. Для України він особливо важливий, адже на ньому може бути вирішено цивілізаційне, світоглядне питання: чи бути нашій державі там, де вона заслуговує – у європейській родині.
Нещодавно сталася подія, на яку чекали мільйони: Європейська комісія оголосила своє рішення, рекомендувавши надати Україні статус кандидата до ЄС. Пояснюючи своє рішення, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що «Україна дуже ясно доказала свою відповідність європейським принципам».
Щиро тішуся з приводу цього рішення і маю кілька думок стосовно нього.
По-перше, це рішення безпрецедентне, адже зазвичай ЄС дуже обережний у таких речах, якщо йдеться про країни з проблемними територіями. А тим більше – тих, де точиться відкрита війна. Втім, все більше західних лідерів дійшли розуміння, що, захищаючи власні кордони, ми також стоїмо на стражі безпеки усього європейського регіону. Тому Європі потрібна вільна, розвинена, добре захищена Україна.
По-друге, викликає повагу послідовність українських лідерів, які не дали себе втягнути у так звані «компромісні варіанти». Нагадаю, під час обговорення майбутнього України у ЄС від очільників Франції та Німеччини звучали пропозиції створити певний «креативний варіант» для України – надати статус «потенційного кандидата» або створити якийсь альтернативний формат європейської співпраці, членом якого стала б Україна. Моя позиція, яка збігається з точкою зору мільйонів моїх співвітчизників, – Україну влаштує тільки повноцінне членство у Європейському Союзі. На щастя, українська влада такої ж думки.
По-третє, великою помилкою буде думати, що Україна отримала статус кандидата «авансом» або «чорним ходом», винятково через війну. Мовляв, якби не агресія росії, то ми б чекали цього статусу десятиліттями. Звісно, повномасштабне вторгнення росії прискорило певні бюрократичні процеси всередині Європейського Союзу. ЄС, особливо його найдавніші члени – країни Західної Європи – при ухваленні ключових рішень грішать нерішучістю та затягуванням процесів, і безпрецедентна російська агресія стала певним каталізатором. Але надання Україні кандидатського статусу – це ніяких не подарунок і не послуга: ми заслужили на членство в ЄС, тому що послідовно до нього йшли, виконуючи домашню роботу та наближуючи свої стандарти до європейських.
Не можна недооцінювати й попередню роботу, яку вели наші партнери – країни Балтії і, особливо, Польща, переконуючи лідерів інших держав-членів ЄС у необхідності відкрити двері для України. Можна не сумніватися, що Польща і надалі виступатиме щирим адвокатом України на шляху євроінтеграції. Те, як поляки проявили себе під час війни – на всіх фронтах – свідчить, що окрім економічних та геополітичних інтересів, є ще й звичайні людські почуття, справжня дружба та братня любов.
Безперечно, нам ще рано радіти та почивати на лаврах: попереду чекає серйозна, кропітка підготовча робота. Адже, надаючи Україні статус кандидата, Брюссель чітко заявив: для повноцінного отримання членства нашій державі треба ще попрацювати. Для того, аби довести Європі, що ми налаштовані серйозно, нам треба провести ґрунтовні реформи у кількох сферах нашого життя. Зокрема – навести лад із системою судочинства, переформатувати Конституційний суд, здійснити низку кроків з боротьби з корупцією та відмиванням коштів, приборкати олігархів та узгодити з європейським ту частину законодавства, до якої поки не дійшли руки – зокрема, про нацменшини.
Дуже сподіваюся, що 23-24 червня на саміті ЄС буде прийнято рішення, якого чекають мільйони українців. Звісно, це не означає, що вже наступного дня Україна стає повноцінним членом Європейського Союзу. Проте це стане стартом складної, але вкрай захоплюючої роботи, яка завершиться набуттям омріяного членства. І те, як швидко це станеться, багато в чому залежить від України.
Григорій Козловський, бізнесмен, президент футбольного клубу «Рух» (Львів).
